Фольклористика - Филологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Воскресенье, 04.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки

Фольклористика

Анекдот і жарт: порівняльний аналіз і особливості взаємного впливу

Автор: Бережний Валентин Анатолійович, аспірант, Запорізький національний університет

 

Анекдот і жарт – жанри, що мають ряд спільних рис, у зв'язку з чим в науковому дискурсі іноді виникає термінологічна плутанина. Існують спроби зіставити деякі особливості цих жанрів [1], [2], [4], [5], але відсутня окрема робота, присвячена комплексному вивченню як спільних, так і відмінних їх рис, а також особливостей переходу сюжетних елементів між цими жанрами (і в принципі можливості/неможливості такого переходу).

Мета дослідження – систематизація результатів наукових доробок, які порівнюють анекдот і жарт, визначення як спільних, так і відмінних рис, а також особливостей взаємовпливу цих жанрів.

Розмежування між анекдотом і жартом проводиться переважно у східнослов'янській науковій традиції, в якій, втім, теж немає термінологічної єдності. Так, деякі білоруські вчені терміном «жарт» позначають тексти, що висміюють з м'яким гумором побутові негаразди, а терміном «анекдот» – тексти, що сатирично викривають соціально-побутові проблеми, тобтовідмінності між ними вбачають у об'єкті та характері висміювання (див.: [3]).

У західноєвропейській і американській науці ці жанри, як правило, позначаються одним терміном (joke– в англійській науковій традиції, Witz– в німецькій тощо).

Подібність між анекдотом і жартом полягає в їх поетиці (лаконічність), прагматиці (створення сміхового ефекту), функціях (розважальна, естетична, емоційно-експресивна та ін.), а також деяких особливостях відтворення в бесіді (залежність від контексту, бажаність реакції слухача, необхідність ідентифікації адресата і адресанта: вікової, гендерної, соціальної тощо).

Відмінності в тому, що жарт з'являється спонтанно в бесіді, чітко не виділяється з потоку мови, не має яскраво виражених композиційних особливостей (можна сказати: «Давай(те) розповім анекдот», але не можна: «Давай(те) пожартую» [5, с. 29], хоча постфактум можна резюмувати: «Це був жарт», «Я пожартував», як і «Це анекдот такий»), не може відтворюватися поза конкретного контексту. Анекдот натомість має відносно чіткі межі, структуру і сюжет, багаторазово відтворюється, менше залежить від контексту бесіди (див.: [1], [2], [4]).

Нерідко жарт орієнтується на репліку співрозмовника (і тому його неможливо виокремити з контексту бесіди). У цьому випадку репліку-відповідь (жарт) і репліку-провокацію можна оформити в анекдот. Якщо необхідний мінімум інформації для розуміння комізму (характеристика місця, часу та дійових осіб) не міститься в репліках, його можна ввести за допомогою слів автора. Наприклад, досить поширений жарт про з'ясування терміну виготовлення товарів в перші дні нового року можна оформити в анекдот наступним чином:

Першого січня в магазині:

У вас хліб свіжий?

Ні, торішній.

Таким чином жарт може стати основою анекдоту.

Втім, жарти –не єдине джерело появи анекдотів. Існують твори, що обігрують тексти масової культури, також є анекдоти, сюжети яких взяті з реального життя, але засновані на комізмі дурних відповідей (а жарт –відповідь, яка претендує на дотепність) або комізмі дій, а не фраз.

Зворотний процес (перетворення частини анекдоту на жарт) неможливий. Прецедентна фраза з анекдоту, яку ввели в бесіду, відрізняється від жарту тим, що не є спонтанно придуманою і орієнтується на зміст не тільки розмови, а й конкретного анекдоту (тобтона певні фонові знання адресата), оскільки не завжди експліцитно містить у собі комічний ефект (напр.: «Я відповім як рабин з анекдоту», «Як сказав поручик Ржевський:"Мовчати!"» і т. ін.). Комічний ефект частіше за все виникає лише при відтворенні адресатом у думках повного тексту анекдоту.

Отже, жарт і анекдот мають подібні риси, що обумовлює вплив жарта на анекдот, але мають і риси відмінні, що унеможливлює зворотний вплив. Перспективи дослідження – в більш детальному вивченні функціонування цих жанрів в розмовному контексті із залученням матеріалу в діахронії (напр., анекдотів XIX ст.).

 

Література:

1.Кімакович І.І. Фольклорний анекдот як жанр / І.І. Кімакович. – К. :Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнологіїім. М. Т. Рильського НАН України, 2006. – 219 с.

2. Никонова А.А. Тот же блин, да на другом блюде / А.А. Никонова // Анекдот как феномен культуры. Материалы круглого стола 16 ноября 2002 г. СПб. : Санкт-Петербургское философское общество, 2002. – С.82-87.

3. Фядосик А.С. Народныя анекдоты i жарты // Народная проза / К.П. Кабашнікаў, А.С. Фядосік, А.В. Цітавец. – Мн. : Бел. навука, 2002. – 517 с.

4. Хрущева Е.А. Национально-культурная основа анекдота (сопоставительный анализ английского, французского и русского языков) : автореф. дис. на соискание учен.степени канд. филол. наук : спец. 10.02.20 «Сравнительно-историческое, типологическое и сопоставительное языкознание» / Е.А. Хрущева. – М., 2009. – 28 с.

5. Шмелева Е.Я. Русский анекдот: Текст и речевой жанр / Е.Я. Шмелева, А. Д. Шмелев. – М. : Языки славянской культуры, 2002. – 144 с.

Категория: Филологические науки | Добавил: Administrator (23.11.2015)
Просмотров: 410 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]