Академия наук

Обґрунтування доцільності дослідження структурних елементів системи інфраструктури

Автор: Васильчук Наталія Олександрівна, к. е. н., Інститут економіко-правових досліджень НАН України

На сучасному етапі розвитку України актуальності набуває проблема повної перебудови територіально-галузевої структури народного господарства. Дослідження структурних елементів інфраструктури сприятимуть вирішенню зазначеної вище проблеми. Існує безліч поглядів відносно інфраструктури, зокрема регіональної, та її складових елементів. Вважається, що функціональним призначенням інфраструктури є, з одного боку, забезпечення умов розвитку та обслуговування, а з іншого – забезпечення та регулювання економіки в процесі відтворення [1; 37]. Конкурентна спроможність кожного окремого регіону залежить від розуміння природи складових регіональної інфраструктури, іі особливостей, грамотної організації процесів функціонування та конструювання механізму управління.

Виходячи з власних попередніх досліджень було встановлено, що інфраструктура міжрегіонального співробітництва буде являти собою сукупність елементів, які створюють і регулюють умови, необхідні для безперебійного функціонування господарських взаємозв'язків та взаємодії суб'єктів і об'єктів регіональної економіки.

Функціональні характеристики інфраструктурного забезпечення великою мірою визначаються через структурно-елементну побудову. Незважаючи на різні точки зору відносно поняття інфраструктури, її функцій, майже всі автори одностайні у тому, що елементи інфраструктури представлені сукупністю різноманітних підприємств, установ, організацій, які обслуговують суб'єктів ринку, допомагають їм нормально функціонувати і діють у межах окремих ринків.

Природа інфраструктури може визначатися з огляду на складові інфраструктурного комплексу, до якого належать виробнича, соціальна, інституціональна й екологічна інфраструктури тощо. Співвідношення загальноекономічної, інституціональної та ринкової інфраструктур зображено на рис. 1.

Виробнича інфраструктура включає: транспорт усіх видів, засоби зв’язку для обслуговування виробництва, матеріально-технічне постачання і систему просування товарів, заготівлю і збут сільськогосподарської продукції, об’єкти електроенергетики.

Соціально-побутова інфраструктура забезпечує матеріальні, культурні й побутові умови для розміщення і нормальної життєдіяльності людей і представлена народною освітою, охороною здоров’я, фізкультурою і спортом, культурою і мистецтвом, роздрібною торгівлею і громадським харчуванням, житлово-комунальним господарством, побутовим обслуговуванням, пасажирським транспортом, зв’язком для обслуговування населення [2].

Науково-дослідну інфраструктуру формують інформаційно-консультаційні фірми, аудиторські організації, наукові інститути, спеціальні навчальні заклади. Спеціалізована інфраструктура обслуговує різні специфічні ринки [1, с. 43].

Інформаційна інфраструктура представлена холдинговими, брокерськими й дилерськими компаніями, інформаційними центрами, засобами зв’язку, державними інспекціями.

Екологічна інфраструктура складається із споруд і об’єктів, призначених

для охорони, відтворення і поліпшення навколишнього природного середовища. Формування екологічної інфраструктури є нагальною необхідністю сучасного етапу розвитку суспільства, що обумовлено зростанням темпів видобування і використання різних природних ресурсів, забрудненням зовнішнього середовища відходами виробництва і споживання [1, с. 41].

Інституціональна інфраструктура виступає не як самостійна галузь або підгалузь, а обслуговує їх у ролі підсистеми, що управляє. Вона формується з організацій, які безпосередньо управляють відтворювальним процесом або обслуговують сферу обігу.

Елементи ринкової інфраструктури представлені сукупністю різноманітних підприємств, установ, організацій, що обслуговують суб'єктів ринку, допомагають їм нормально функціонувати і діють у межах окремих ринків: ринку робочої сили, ринку засобів виробництва, ринків банківських послуг, інвестицій, фінансів, ринків інформації, маркетингових послуг. Склад ринкової інфраструктури, виходить за межі її загальноекономічного трактування, і потребує окремої уваги.

Виходячи з матеріалу поданого вище можна зробити висновок, що функціональні характеристики інфраструктурного забезпечення визначаються через структурно-елементну побудову, у кожного елемента системи інфраструктури, є свої складові елементи, які представлені сукупністю різноманітних підприємств, установ, організацій, останні обслуговують суб'єктів ринку, допомагають їм нормально функціонувати і діють у межах окремих ринків.

Література:

1.   Васильєв О. В. Методологія і практика інфраструктурного забезпечення функціонування і розвитку регіонів України. Монографія. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 341 с. бібліогр. 201. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://eprints.kname.edu.ua/4655/1/%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D0%B8%D1%8F_%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%B5%D0%B2.pdf

2.   Бєлявцев М. І., Шестопалова Л. В. Інфраструктура товарного ринку. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 416 с.