Мировое хозяйство и международные экономические отношения - Экономические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Вторник, 06.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Экономические науки

Мировое хозяйство и международные экономические отношения

Вплив КНР на сучасні інтеграційні процеси в Азійському регіоні

Автор: Маніта Анастасія Юріївна, студентка 4 курсу Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Підйом Китаю, наслідки якого визнають і аналітики, і світова громадськість спостерігається уже протягом більш ніж десяти років. Однією зі сфер, де цей підйом не був високо оцінений, але може в подальшому мати серйозні наслідки, це успіх Китаю у взятті на себе ролі лідера в рамках нової політики Азійського регіоналізму. Після Азійської кризи країни Південно-східної Азії стали більш взаємопов’язаними завдяки поширенню механізму регіоналізму та регіоналізації. Китай був у вирі цих складних процесів, що призводить до суттєвого збільшення його впливу в регіоні: Китай отримує все більше важелів у формуванні політичних, економічних і стратегічних відносин в Азії.

Від початку століття КНР активно шукає торговельних партнерів, з якими підписує угоду про економічну співпрацю. Ці намагання призвели до плідних результатів: було підписано 7 двосторонніх регіональних угод, одна багатостороння угода про ЗВТ з АСЕАН, низка угод про економічне партнерство та співробітництво між континентальним Китаєм та  Гонконгом, Макао та Тайванем та оновлено умови Бангкокської угоди. Починаючи із 2012 року, ведуть активні переговори між трьома регіональними лідерами: КНР, Японією та Республікою Кореєю. Китай також веде переговори про підписання сімох двосторонніх угод про ЗВТ[1]. Крім зазначеного, уряд Китаю активно лобіює підписання Рамкової угоди про регіональне співробітництво між 10 країнами-членами АСЕАН, Китаєм, Японією, Південною Кореєю, Індією, Австралією та Новою Зеландією. В той же час ведуться переговори про розширення Транс-Тихоокеанського Партнерства, учасником якого з часом може стати Китай.

Китай також відіграє значну роль у програм регіонального розвитку ООН, активно співпрацює з програмою Азійсько-Тихоокеанської співпраці і широкою низкою регіональних форумів, наприклад, АСЕАН+3, СхідноазійськийСамміт, Регіональний Форум АСЕАН та зустріч Міністрів оборони АСЕАН. Рушійними силами цих форумів є «шлях» АСЕАН до кооперативної безпеки, політика відкритого регіоналізму і гнучкого консенсусу. ДО того ж, Китай був одним із держав-засновниць без пекової організації ШОС (Шанхайська Організація Співпраці) в 2001р.

Одним із найбільших успіхів Китаю у регіоні вважається поєднання власної економічної могутності та регіональної стратегії, що вилилося у пропозицію провести Самміт АСЕАН та підписати двосторонню угоду про зону вільної торгівлі. Ця пропозиція підтвердила імідж Китаю як держави, що прагне створити такий стан економічної співпраці з Південно-східною Азією, який буде виграшним для них обох шляхом створення ринку із ємністю 1, 7 млрд. осіб. Крім того, представники КНР під час переговорів запропонували на ранній стадії співпраці нижчі тарифи для сільськогосподарської продукції, яка імпортується Китаєм із країн Південно – східної Азії. Здійснивши такий політичний крок, Китай водночас підняв власну вагу у регіоні, і дещо позбавив впливу Японії.

Важливим у зовнішньоекономічних відносинах Китаю та регіону є енергетичний фактор, що зумовлено насамперед недавнім прагненням Китаю до енергонезалежності.  В силу географічних та історичних причин нафтові корпорації Китаю почали освоювати регіон Південно-східної Азії та Центральної Азії [1]. Стратегія присутності КНР у першому регіоні  визначається в основному необхідністю забезпечити морські транспортні шляхи, через які здійснюються поставки нафти (наприклад, трубопровід Мандалай – Жуйки із Бірми в китайську провінцію Юньнань, зараз знаходиться на стадії будівництва).

Значні можливості економіки КНР, успіхи в реформуванні, реалізація масштабних інвестиційних проектів по розвитку інфраструктури та енергетичної сфери Центральної Азії (ЦА) зумовлюють сильні позиції Китаю в даному регіоні. На даний момент ділові відносини між Китаєм та країнами ЦА динамічно розвиваються не лише в нафтовій галузі, але також у галузях атомної, газової та електроенергетики. В основному, мова йде про розробку місцезнаходжень енергоносіїв та створення транспортних коридорів (системи нафто- та газопроводів). Головним партнером Китаю у цьому регіоні традиційно був і поки залишається Казахстан. Значний інтерес саме до цієї країни з боку Китаю пояснюється низкою факторів, серед яких виокремлюють наступні. По-перше, територіальна близькість, що дозволяє розвивати рідні сектори економіки та досягати домовленостей про будівництва стратегічних об’єктів, наприклад, нафтопроводу Західний Казахстан – Західний Китай. По-друге, активна економічна співпраця цих двох країн частково вирішує внутрішні проблеми безробіття і в КНР, і в Казахстані [1]. Пo-третє, уряд Китаю розглядає Казахстан як державу-міст, що пов’язує Китай з Іраном та Іраком, двома стратегічно важливими для Китаю державами. Протягом 2009-2011р. між країнами було підписано 11 двосторонніх міжурядових угод, серед них Меморандум про комплексне співробітництво в сфері кредитування та енергетики, Угоди про розширення співробітництва в нафтогазовій сфері і кредитування національних газовидобувних компаній Казахстану на суму 5 млрд. дол.

Починаючи із 2008 року, стрімко розвиваються відносини трикутника КНР – Японія – Південна Корея. Всі три країни міцно зв'язані торгівлею і взаємними інвестиціями, їх сукупний ВВП становить 20% від світового, і 70% від ВВП країн Східної Азії. У 2012 р. була завершений п’ятий самміт та підписано Угоду про заохочення та захист інвестицій [3]. Тристороння угода є основою для  просування вперед тристоронньої угоди про вільну торгівлю.Згідно зі спільною декларацією, три країни сприятимуть подальшому зміцненню «орієнтованого на майбутнє всебічного співробітництва і партнерства», прискоренню економічної інтеграції в Східній Азії, а також сприятимуть економічному відновленню і зростанню у світі.У спільній декларації перераховано напрямки і пріоритети майбутньої співпраці, до якої входять зміцнення взаємної політичної довіри, поглиблення торгово- економічного співробітництва, сприяння сталому розвитку, розширення обмінів у соціальній і культурній сферах, а також зміцнення зв'язків і координації в регіональних та міжнародних справах [4].Серед усіх цих пропозицій найбільш пріоритетними та визначальними є  підписання тристоронньої угоди і прийняття рішення про схвалення рекомендацій від міністрів торгівлі щодо запуску тристоронніх переговорів про угоди про зони вільної торгівлі протягом наступного року.

 

Література:

  1. Miriam L. Campanella. ChinaandAsianregionalismin a multi-polarglobaleconomy. - UniversityofTurin. – September, 2012[Electronicresource]. – Modeofaccess: http://www.eastasiaforum.org/2012/09/29/china-and-asian-regionalism-in-a-multi-polar-global-economy/
  2. Сыроежкин К.Л. Казахстан – Китай: от приграничнойторговли к стратегическому партнерству: монография. – В трех книгах. Казахстанскийинститутстратегическихисследований при Президенте РК, 2010. – 336 c.
  3. RajaramPandaandPranamitaBaruah. "Japan-China-South KoreaTrilateralSummitMeetHoldsPromise". Institutefordefencestudiesandanalysis. Retrieved 3 October 2012.
  4. XiaoleiGu (May 14, 2012). "China-Japan-South KoreaSignTrilateralAgreementandLaunch FTA Talks". CHINA BRIEFING. Retrieved 3 October 2012.
Категория: Экономические науки | Добавил: Иван155 (22.05.2014)
Просмотров: 440 | Комментарии: 4 | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 4
2  

Так, економіка Китаю прогресує. І це не лише дешевий мотлох, яким наповнені всі магазини світу, а й все більше з’являється якісні речі, котрі відповідають міжнароднім стандартам, зокрема, що стосується сучасних гаджетів. Мені цікаво, як вплине на розвиток економіки держави нещодавно підписаний договір з Газпромом? Чи не планує Росія взяти під свій контроль економіку Китаю? Що Ви думаєте стосовно цього Анастасія Юріївна?
  

4  
Дякую за запитання! Однозначно можу сказати, що відносини КНР та Росії - це перш за все співробітництво, вигідне для обох держав. Я не вважаю, що Росія намагається взяти під контроль економіку КНР, оскільки сам Китай є доволі сильним геополітичним гравцем, який у своїй зовнішьнополітичній стратегії дотримується певних пріорітетів та цілей. Як правило, сфери інтересів цих країн (тобто, "поділ" країн, на який вони мають значний влив) не перетинаються настільки, що шкодити зовнішньоекнономічним відносинам між КНР та Росією. Що стосується першої частини вашого запитання, то я вважаю, що цей контракт позитивно вплине на розвиток обох країн. Для Росії це, перш за все, можливість диференціювати ринок збуту, а для Китаю - вигідний контракт на тривалий період, що забезпечує основу для стабільних умов виробництва.

1  
Читала статью и думала: «Когда же будет хоть малейшее упоминание о взаимовыгодном взаимодействии Китая и России?» Странно, но, видно с точки зрения автора, Россия никаких торгово-экономических отношений с Китаем не имеет. Прискорбно констатировать, что уровень образования в киевском ВУЗе оставляет желать лучшего, то ли еще будет.

3  
Дякую за увагу до моєї доповіді.  Хоча географічно значна частина Росії розташована у Азії, все ж на її європейській частині проживає більшість населення і виробляється значна частка ВВП (особливо галузі, що не відносяться до обробної промисловості). Посилаючись на це, я класифікую Росію як європейську країну, а як Ви напевно помітили, назва цієї статті "Вплив політики КНР на інтеграційні процеси в Азійському регіоні", тому в даному контексті співробітництво КНР та Росії не розглядалося. Мені шкода, що моя робота Вас розчарувала.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]