Мировое хозяйство и международные экономические отношения - Экономические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Вторник, 06.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Экономические науки

Мировое хозяйство и международные экономические отношения
Конвергенція регулятивних механізмів міжнародної інвестиційної діяльності
 
Автор: Алаторських Микита Юрійович, здобувач наукового ступеню кандидата економічних наук, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, м. Київ
 
Багатостороннє регулювання міжнародних інвестиційних процесів, пов'язаних з іноземним інвестуванням отримало закріплення в багатьох документах ООН і інших міжнародних організацій. У грудні 1974 р. була прийнята Хартія економічних прав і обов'язків держав. Відповідно до неї кожна держава має право вільно розпоряджатися своїми ресурсами, контролювати і регулювати іноземні інвестиції у своїх інтересах.
У березні 1965 р. у Вашингтоні була підписана Конвенція про вирішення інвестиційних суперечок. Мета Конвенції – створення спеціального міжнародно-правового інституту по вирішенню інвестиційних суперечок між державами і приватними особами інших держав.
Крім того, найважливішим джерелом системи регулювання міжнародних інвестиційних процесів, являються договори і угоди про іноземні інвестиції (на кінець 2012 р. було підписано 2181 угоду), угоди про уникнення подвійного оподаткування (2256 угод). Ними охоплюється близько 87% світових ПІІ [3].
Країни, що розвиваються і країни з перехідною економікою, поступаючись індустріально розвиненим державам за рівнем економічного розвитку, соціально-економічній стабільності і іншим параметрам, прагнуть залучити іноземні інвестиції шляхом створення пільгового режиму господарювання для іноземних інвесторів [2]. Часто спроби реалізувати переваги використання міжнародних інвестицій і в той же час захистити національні інтереси здійснюються на практиці шляхом використання заходів промислової політики, пов'язаних із стимулюванням міжфірмової кооперації між вітчизняними і іноземними інвесторами; заохоченням експортної діяльності підприємств з іноземною участю і т. д. Проте в умовах лібералізації міжнародного інвестування і посилення ролі міжнародного регулювання інвестиційної сфери такі заходи можуть обмежуватися за допомогою міжнародних інвестиційних угод. Так, в угоді "Про торговельні аспекти інвестиційних заходів" (TRIMs), підписаній країнами–членами СОТ, знаходиться пряма заборона на використання заходів державної промислової політики по відношенню до іноземних інвесторів.
Найбільш ліберальний підхід до залучення іноземних інвестицій серед держав, що розвиваються характерний для країн Латинської Америки. Ліберальна політика урядів в сфері залучення іноземних інвестицій, можливість участі в приватизації державного сектора економіки, виходу на ринки інтеграційних об'єднань стали важливим чинником, сприяючим підвищенню інвестиційної привабливості латиноамериканських країн.
У постсоціалістичних країнах створення сприятливого інвестиційного клімату багато в чому пов'язане з функціонуванням вільних економічних зон, з їх системою пільг для іноземних інвесторів. Так, в Китаї упродовж двох десятиліть підприємствам з іноземними інвестиціями надавався сприятливіший режим господарювання, чим внутрішнім інвесторам, а численні вільні економічні зони відрізнялися значною відкритістю для національного і іноземного промислового і банківського капіталу. Китай стабільно займає друге місце у ряді країн - провідних імпортерів прямих іноземних інвестицій.
Нарощування притоку іноземних інвестицій в східноєвропейських країнах також пов'язане з політикою встановлення істотних податкових пільг для іноземних інвесторів, а також широкомасштабними програмами приватизації державної власності.
Глобалізація світового господарства і прискорення темпів його науково-технічного розвитку обумовлюють істотні зміни міжнародного ринку інвестицій, пов'язані передусім із зрушеннями в його структурі. Якщо ще в 1970-і роки домінуючою формою міжнародного інвестування були прямі інвестиції, то в сучасний час спостерігається випереджаючий розвиток портфельних інвестицій, що не в останню чергу пов'язаний з вищою їх ліквідністю в порівнянні з прямими [1].
Наслідки руху міжнародних інвестиційних процесів неоднозначні. Головна перевага від зарубіжних інвестицій для приймаючої країни полягає в отриманні у своє розпорядження додаткових ресурсів, включаючи капітал, технології і управлінський досвід. Проте втрачається контроль над окремими секторами національної економіки. Різкий відтік з країни спекулятивного капіталу здатний дестабілізувати курс національної валюти. Тому вважається цілком виправданим застосування заходів контролю над його короткостроковими потоками.
Для країн, що вивозять капітал, його експорт розширює ринки збуту для своїх товарів, але погіршує платіжний баланс, а також веде до зниження норми прибутку в цій країні і відповідно інвестиційних прибутків країни-експортера капіталу. Зростання продуктивності капіталу, що залишився в країні, який спостерігається через відтік надлишкового капіталу, може не компенсувати перенесення виробництва за рубіж в результаті цього відтоку.
 
Література:
1.Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі / Б.В.Губський – К.: Наукова думка. – 2007. - 389 с.
2.Кулік О.О. Іноземні інвестиції в економіку України / О.О.Кулік // Український географічний журнал. – 2010. - №1. – С.9-15.
3.Міжнародна інвестиційна діяльність: Підруч. / Д.Г.Лук'яненко, Б.В.Губський, О.М.Мозговий, А.М.Поручник; За ред. Д.Г. Лук'яненка. – К.:КНЕУ, 2003. – 387 с.
Категория: Экономические науки | Добавил: Administrator (14.11.2013)
Просмотров: 471 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]