Экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности) - Экономические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Четверг, 08.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Экономические науки

Экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности)
Теоретичні підходи до форм і методів оцінки економічного потенціалу підприємств харчової промисловості
 
Автор: Гудзь Юрій Федорович, кандидат економічних наук., доцент кафедри фінансів, Національний університет харчових технологій
 
На сьогоднішній день підприємствами харчової промисловості недостатньо повно використовуються можливості виробництва продуктів харчування, причому, мова йде не тільки про виробництво інноваційної продукції, а й про оновлення продукції, що випускалася раніше. Це свідчить про відсутність науково обґрунтованих механізмів оптимального використання економічного потенціалу підприємствами харчової промисловості, що загрожує втратою свого сегмента внутрішнього і зовнішнього ринку, оскільки специфіка функціонування підприємств харчової промисловості полягає у високому рівні орієнтації виробництва на конкретні потреби індивідуального споживача.
Якщо розглядати підприємство харчової промисловості як об’єкт стратегічного управління, то необхідно, у першу чергу, знати якими можливостями підприємство володіє на сучасному етапі, і які можливості воно буде мати в майбутньому, щоб забезпечити свій статус на ринку. Ці можливості в економічній науці прийнято називати економічним потенціалом. Отже, успішна діяльність підприємства визначається наявним потенціалом підприємства та ефективністю його використання.
Таку категорію, як економічний потенціал та можливості його оцінки досліджували такі вітчизняні вчені: Бикова В.Г., Воронкова А.Е., Говорушко Т.А., Калінеску Т.В., Колеснікова О.О., Коренюк П.І., Лагун М.І., Лапіна Є.В., Лепьохіна О.В., Мігай М.Б., Россоха В.В., Савченко М.В., Тарасюк Г.М., Федулова І.В.
Потенціал визначає напрями розвитку підприємства, виходячи з ринкових умов, зумовлює формування конкретної програми дій на перспективу, є основою для прийняття стратегічних рішень, виступає базовим критерієм управління сучасним підприємством. На основі моніторингу існуючих підходів щодо формування та розвитку сукупного економічного потенціалу, можна зробити висновок, що достатній рівень розвитку корпорації є джерелом її зростання, сприяє нарощуванню потужності у сфері корпоративного управління, вирішенню поточних і стратегічних завдань на мікро, мезо- й макрорівнях, а також завдань розвитку регіону [2, 43].
У тлумачному словникові української мови [1, 726] "оцінка” визначається як думка, міркування про якість, характер, значення будь-чого, кого. Оцінювати – визначати якості, достоїнства, суть, характер, значення, роль, позитивні якості, цінність чогось; характеризувати, складати уявлення, робити висновок про кого або що-небудь [4, 132; 5, 170 ].
Оцінку економічного потенціалу підприємства потрібно розуміти як процес визначення та аналізу якісних і кількісних характеристик об’єкта, що оцінюється. Тобто, оцінка економічного потенціалу підприємства - це процес встановлення (визначення) його величини в натуральному, вартісному чи іншому виразі. Для оцінки економічного потенціалу підприємства можуть використовуватися показники:
- натуральні;
- вартісні;
- абсолютні;
- відносні.
На основі аналізу наукових праць усе різноманіття інструментарію, що застосовується для обліку та оцінки економічного потенціалу підприємства харчової промисловості, може бути розподілено між двома формами: ресурсною і результативною.
Форму оцінки економічного потенціалу дослідники розуміють як спосіб організації, змісту і результатів його оцінки. Залежно від складових економічного потенціалу, спрямованості його використання й стратегії зростання вирізняють ресурсну, зорієнтовану на оптимізацію структури, та результативну, що спрямована на ефективність його використання, форму оцінки.
Ресурсна форма, зорієнтована на визначення економічного потенціалу підприємства як сукупності виробничих ресурсів, оцінює його величину в сумі фізичних і вартісних оцінок окремих складових. У рамках ресурсної форми виділяють два підходи до оцінки економічного потенціалу підприємства: витратний і порівняльний.
Витратний підхід визначає вартість об’єкта за сумою витрат на його створення та використання. Проте, цей підхід має ряд недоліків, ігнорує перспективи розвитку підприємства і ринкового середовища та повністю виключає із кола досліджень індивідуальні можливості об’єкта.
Порівняльний підхід визначає вартість на базі зіставлення з аналогами, що вже були об’єктами розрахунку. Неможливість оцінювання унікальних чи специфічних об’єктів за відсутності аналогів для порівняння є недоліком цього підходу. Ще одним недоліком можна вважати ігнорування перспектив розвитку підприємства у майбутньому, значні витрати часу й ресурсів на збір та опрацьовування великого обсягу даних як про об’єкт оцінки, так і його аналогів.
У рамках ресурсної форми оцінки економічного потенціалу підприємства харчової промисловості можна використовувати нормативний, рейтинговий і індексний методи. Реалізація нормативного методу пов’язана з визначенням нормативів, що є еталонним, і порівнянням з ними фактично досягнутих показників, які характеризують оцінюваний економічний потенціал. Очевидно, що визначальною умовою правильності результату, є якість й достовірність використовуваних нормативів. Враховуючи те, що частина нормативів є вартісними, існує періодична необхідність їх коригування у зв’язку з інфляційними процесами та змінами інших зовнішніх факторів діяльності підприємства харчової промисловості.
Рейтинговий метод оцінки полягає в порівнянні показників економічного потенціалу підприємства харчової промисловості з показниками еталонного підприємства або найкращими показниками підприємств харчової галузі, а також врахування показників конкурентів, що робить неможливим вплив суб'єктивності результатів експертного опитування.
В словнику сучасної економіки, рейтинг (англ. Rating – оцінка) – метод оцінки, віднесення до певного класу, розряду або категорії за визначеними показниками, а саме: 1) оцінка вагомості, масштабності, важливості об’єкта (фірми, банка), проблеми, місця, котрі характеризуються числовим показником або номером, що посідається в ряду подібних об’єктів; 2) показник кредитоспроможності компанії, надійності цінних паперів [8, 230].
Недоліком даного методу є відсутність впливу на економічний потенціал стратегічних цілей досліджуваного підприємства.
Індексний метод стосується не стільки оцінки самої величини економічного потенціалу, скільки порівняльного аналізу ресурсозабезпеченості. Він передбачає наявність еталона для порівняння в якості якого може виступати середнє значення показників кращого з підприємств харчової галузі чи підприємств харчової промисловості регіону за аналізованою сукупністю.
У межах результативної форми, залежно від проблемної орієнтації, виділяють цільовий та дохідний підходи. Методи розроблені на базі результативної форми й передбачають оцінку і діагностику ринкових можливостей підприємства харчової промисловості, виходячи із галузевих пропорцій економічних елементів та їх показників, дохідності різних видів діяльності, співвідношення попиту й пропозицій, наявності чи відсутності конкуренції, змін політичних, економічних, соціальних і технологічних факторів.
Результативні методи оцінки економічного потенціалу підприємства харчової промисловості дозволяють оцінити ринкові можливості організації виробничої системи у цілому за результатам діяльності підприємства. Методологія полягає у тому, що у розрахункових моделях використовуються показники, які характеризують результативність сукупності ресурсів як єдиного цілого чи їх агрегованих елементів. У рамках результативної форми оцінки можна виділити дохідний і цільовий підходи до оцінки економічного потенціалу підприємства харчової промисловості.
Дохідний підхід оцінює вартість об'єкта на основі величини чистого потоку позитивних результатів від його чи його використання Серед недоліків цього підходу виділяють використання в аналітичних розрахунках прогнозної, а не фактичної господарської інформації, надто суб'єктивний характер аналітичних процедур формування ставок дисконтування та капіталізації, неможливість досягнення абсолютно точних результатів через тривалість періоду оцінки й нестабільність реальних процесів припливу і відпливу капіталу підприємств харчової промисловості.
Цільовий підхід спрямований на визначення відповідності наявного економічного потенціалу підприємства харчової промисловості встановленим цілями. Даний підхід дозволяє визначати пріоритетність та послідовність виконання запропонованих для досягнення поставлених цілей підприємств харчової промисловості.
У практиці переважно використовуються індикаторний та матричний методи результативної форми оцінки економічного потенціалу підприємства харчової промисловості. Основою індикаторного методу є система індикаторів, за допомогою яких дається оцінка конкурентоспроможності економічного потенціалу підприємства. Індикатор – це сукупність характеристик, які дозволяють формалізувати якісні стани об'єкта, що досліджується. Кожний індикатор у свою чергу є консолідованою оцінкою низки показників, кожний із яких відображає стан уже окремого елемента об'єкта, що досліджується. За допомогою цих індикаторів і показників оцінюються адаптивні здатності підприємства до еволюції попиту, адекватність змінам структурної перебудови економічного потенціалу, розвиток і зростання економічного потенціалу у потрібних напрямах. У основі матричного методу оцінки економічного потенціалу лежить ідея розгляду процесів конкуренції залежно від їх динаміки. Методологічного базою цього методу є криві життєвих циклів товарів харчових технологій підприємства у цілому. За допомогою матричного методу можна оцінити рівень конкурентоспроможності економічного потенціалу як свого підприємства, так і підприємств-конкурентів і, відповідно, обрати стратегію поведінки фірми на ринку.
Але, як зауважує Лапін Є. В., вищеперелічені методи оцінки більшою мірою характеризують конкурентоспроможність підприємства, а ніж його економічний потенціал. Підприємство може мати високий рівень економічного потенціалу, проте мати слабкі конкурентні позиції на ринку [3, 125].
Досліджуючи потенціал промислових підприємств, Іщук С.О. робить висновок, що основним критерієм ефективності функціонування підприємства є досягнення максимального (або заданого) кінцевого результату діяльності при оптимальному використанні виробничих і фінансових ресурсів [2, 56]. З чого можна зробити висновок, що основне завдання системного управління виробничим потенціалом полягає передусім у раціональному розподілі названих ресурсів із метою досягнення найвищих показників, що означає найкращі результати стосовно кінцевих цілей діяльності та стратегій розвитку підприємств.
У літературі, присвяченій питанням оцінки економічного потенціалу підприємства, думки про кількість і характер показників, що використовуються для оцінки різні. Основні розбіжності з даного питання виникають щодо:
1) проведення оцінки економічного потенціалу підприємства за допомогою системи показників:
2) оцінювання економічного потенціалу підприємства за допомогою одного інтегрального показника.
Інтегральний метод оцінки економічного потенціалу підприємства полягає у вираженні його єдиним інтегральним показником, що складається з набору різних показників, що відбивають різні підсистеми економічного потенціалу підприємства, розраховує значущість окремих складових економічного потенціалу і об’єднує усі отриманні показники в інтегральний показник економічного потенціалу підприємства харчової промисловості. За допомогою цього методу доцільно визначати загальний стан підприємств харчової промисловості, робити висновки про його можливості відносно ринкових умов, об'єктивно формувати вектор управлінської стратегії. Недоліком цього методу є ігнорування цілей підприємства.
Визначення інтегрального показника економічного потенціалу підприємства харчової промисловості має прикладний аспект. Практична значимість такого рейтингу обумовлена необхідністю визначення рівня та напрямів економічного розвитку підприємств харчового виробництва.
Пропонована методика має статичний характер, тобто вона базується на проведенні процесу нормування одиничних показників економічної потенціалу за конкретний період (фінансовий рік). При цьому науково-методичний підхід до оцінювання інтегрального економічного потенціалу підприємств харчової галузі передбачає реалізацію наступних етапів:
1) вибір показників, що характеризують окремі ресурси підприємства та поточний фінансовий стан;
2) стандартизацію показників, за допомогою яких можливо охарактеризувати економічний потенціал;
3) обчислення інтегральних оцінок у розрізі окремих показників;
4) розрахунок інтегральної оцінки рівня економічного потенціалу.
При виборі показників, що характеризують рівень економічного потенціалу підприємств харчової промисловості, слід виходити з відносних величин, що дозволить уникнути абстрактності в характеристиці економічного потенціалу.
Завдання оцінки економічного потенціалу дуже важливе як у теоретичному, так і практичному плані. Величина економічного потенціалу підприємств необхідна для виявлення витрат виробничих ресурсів, що необхідні для забезпечення оптимального розвитку підприємств харчової промисловості та формування стратегії зростання економічного потенціалу. За допомогою показників оцінки економічного потенціалу підприємство має комплексну уяву про ступінь використання виробничих ресурсів й резерви підвищення ефективності виробництва.
Потенціал підприємства так само як і інші елементи виробництва схильний до постійних змін, які є певною реакцією на позитивні або негативні коливання, що надходять із зовнішнього середовища. Цьому сприяють, перш за все, зміни у стратегії підприємства: замість орієнтації на отримання прибутку в короткостроковому періоді – прагнення до формування стратегії зростання потенціалу, що гарантує отримання прибутку в довгостроковому періоді.
 
Література:
1. Бусела В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [під ред. Бусела В. Т., Василеги М. Д., Дерибаса О. В., Дмитрієва О. В.]. – Ірпінь : "Перун”, 2001. – 1440 с.
2. Головкова Л. С. Сукупний економічний потенціал корпорації: формування та розвиток: монографія / Л.С. Головкова. – Запоріжжя: КПУ, 2009. – 339с.
3. Іщук С. О. Виробничий потенціал промислових підприємств: проблеми формування і розвитку. монографія. / С.О. Іщук – Львів: ІРД НАН України, 2006. – 278с.
4. Короткий тлумачний словник української мови [уклад. Гринчишин Д. Г., Гуменецька Л. Л., Карпова В. Л. та ін.]. – К. : Радянська школа, 1978. – 296 с.
5. Короткий тлумачний словник української мови [уклад. Гринчишин В. Л., Карпова І. М., Керницький Л. М., Полюга М. Л. та ін.] – К. : Радянська школа, 1988. – 320 с.
6. Лапін Є. В. Економічний потенціал підприємств промисловості: формування, оцінка, управління: дис. д-ра екон. наук: 08.07.01/ Є. В. Лапін. – Х., 2006. – 432с.
7. Б. А Райзберг. Современный экономический словарь / Б. А Райзберг,   Л. Ш. Лозовский, Е. Б. Стародубцева. – [5-е изд., перераб. и доп.]. — М. : ИНФРА-М, 2007. — 495 с.
Категория: Экономические науки | Добавил: Administrator (22.01.2013)
Просмотров: 565 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]