Экономическая теория и история экономической мысли - Экономические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 02.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Экономические науки

Экономическая теория и история экономической мысли
Еволюція наукових поглядів щодо аналізу ринку монополістичної конкуренції
 
Автор: Гончарук Інна Василівна Київськийнаціональнийуніверситетімені Тараса Шевченка 4 курс, спеціальність ― «Економічна теорія»

Науковий керівник:  Ігнатюк А. І.
, д.е.н., проф.

В процесі формування в світі соціально орієнтованого ринкового господарства зростає інтерес до тих наукових ідей і теоретико-методологічних положень, які дозволяють глибше з'ясувати проблеми конкуренції в економіці, що забезпечує досягнення високих соціально-економічних результатів суспільного відтворення.
Світова економічна криза 1929-1933 рр. зумовила завершення розробки неортодоксальних підходів до вивчення конкуренції між підприємствами (фірмами) в умовах монополізації виробничо-збутової діяльності, що поширювалася, в економіці. "Велика Депресія" остаточно довела неспроможність теорії "досконалої" конкуренції і сприяла народженню нового вчення про конкуренцію і монополію.
Вперше в економічну науку термін «монополістична конкуренція» ввів А.Пігу. Його погляди були присвячені дослідженню причин виникнення монополії на конкурентних ринках. Але Пігу так і не розробив повноцінної концепції, яка б обґрунтувала причини виникнення та особливості функціонування нового типу ринку.
Очікуванапоява в економічномуаналізіпевноїпроміжноїринковоїструктури, концепції «монополістичноїконкуренції» відбулася з виходом у 1933 роціробіт Е. Чемберліна «Теоріямонополістичноїконкуренції» і Дж. Робінсон «Економіканедосконалоїконкуренції»[8, c. 255]. В основіконцепціїЕ. Чемберліна лежав відхідвідприпущень про однорідностьпродукції і абсолютно еластичнікривіпопиту. При цьомузберігалосяположенняпровільнийвхід та вихід з галузі, в якійіснуютьфірми, щовиробляютьподібні, але не ідентичнітовари. Умоварівновагизалишаласянезмінною- рівністьграничноївиручкита граничнихвитрат. [9, c.101].Появановоїконцепції перевернулауявленняекономістів про галузеві структури і, на думку деякихдослідників, булареволюцією, тому що дозволяла відмовитисявідпоняття «галузь» і замінитийогопоняттямфірми та її ринку, а такожзв'язкомміж ринками подібних благ.Протягомнаступних 20 роківістотнуувагуприділялосякритицівисловленихЧемберліномприпущень про «промисловігрупи» (абогалузі), щовипускають схожу, але не ідентичнупродукцію і способиїхвизначення, а також про існування в рамках концепціїнадлишковихпотужностей.Р. Триффін в 1940 р. випустив книгу «Монополістична конкуренція та теорія загальної рівноваги» з критикою теорії монополістичної конкуренції, в якій стверджував, що цей підхід не сумісний з теорією загальної рівноваги і потерпить невдачу вже на етапі аналізу часткової рівноваги.  Також теорія монополістичної конкуренції піддалася критиці з боку Чиказької школи, з точки зору «нової» методології, згідно з якою передумови теорії не мають вагомого значення. М. Фрідман та Дж. Стіглер у статті «Монополістична конкуренція в ретроспективі»[4, c. 30]стверджували, що прихильники теорії монополістичної конкуренції  вдосконалили теорію досконалої конкуренції, застосовуючи більш реалістичні передумови, які не мають принципового значення, а в загальному аналізі дана теорія нічим не поступається моделі досконалої конкуренції  і маршалліанській теорії монополії[3, c. 467]. У всякому разі, для однієї і тієї ж галузіможепідійти і та, й інша модель в залежностівідситуації. На захисттеорії став Дж. Арчибальд (19611967 р.), якийстверджував, щоФрідманом і Стіглером було недостатньо вивчене питаннящодосутностітеоріїмонополістичноїконкуренції. [1, c. 582].
Після виходу в світ робіт Чемберліна та Робінсон, значна частина економістів застосувала їх теорію для подальшого дослідження ринку монополістичної конкуренції. Яскравим прикладом дослідження даного ринку є розробка К. Ланкастером підходів щодо диференціації продукту. Перший з них базувався  на тому, що споживачі  бажають не товари самі по собі, а характеристики, якості, властивості певних товарів. Товар є набором характеристик, які виступають аргументами функції корисності. У другому підході Ланкастер визначив криву диференціації продукції, що демонструє різні максимальні поєднання  характеристик, які можуть бути вироблені за допомогою одиниці ресурсу. Кожна комбінація на кривій представляє потенційно диференційований товар [6, c. 74].
Розглядаючи диференціацію як головну умову ринку монополістичної конкуренції, виникла необхідність аналізу диференціації на основі розміщення фірм в просторі. Першим, хто розглянув дану проблемку був В. Войтинський. Він поділяв ринок на окремі магазини, клієнти яких можуть постійно рухатися з одного в інший в залежності від місцерозташування, комфорту покупки та ін. Але Войтинський так і не розробив фактичної моделі для характеристики даного явища. Його дослідження продовжили такі економісти як Г. Хотеллінг та С. Селоп [7, c. 148].
Хотеллінг розробив  модель під назвою «лінійне місто». Важливим наслідком моделі лінійного міста є принцип мінімальної диференціації, тобто покупці всюди стикаються з надлишком одноманітності. На ринку справжніми конкурентами є лише два продавці, які прагнуть до зміщення в центр ринку [5, c. 43]. Рухаючись у напрямку до центру, кожен приєднує до своїх покупців клієнтів конкурента, не втрачаючи при цьому власних. В точці рівноваги обидва продавці опиняться в центрі, тобто будуть мінімально просторово диференційовані.
Інший підхід запропонував Селоп. Він побудував модель, що має назву «місто по колу». В своїй моделі просторової диференціації з фіксованим місцем розташування вже функціонуючих продавців, можливості новачка свідомо менш привабливі, ніж перспективи діючих фірм. У цій моделі досконала свобода входу на ринок поєднується з наявністю позитивного економічного прибутку в довгостроковому періоді для постійно діючих фірм на ринку.Значним внеском у розширення поглядів на ринок монополістичної конкуренції є розроблені моделі, щодо впливу реклами. Однією з таких теорій є теорія витрат на рекламу розроблена Р.Шмалензі, Дж. Ерроу,М. Нерловим, М. Дорфманом та Дж. Стейнером. Вони висловили припущення, що доля витрат на рекламу в виручці залежить від маржі прибутку, еластичності попиту відносно власної реклами та реклами інших фірм, реакції інших фірм, які використовують рекламу в відповідь на рекламу даної фірм, залежать від темпу руйнації нематеріальних активів, а також ставки дисконту фірми. [2, c. 830].
На сьогоднішній день дані теорії є досить актуальними, оскільки дозволяють розробити нові концепції для збільшення прибутків та зміцнення становища на ринку диференційованої продукції.
Література:
1.Archibald C. The "New” Theory of Consumer Demand and MonopolisticCompetition. /C.Archibald, G. Rosenbluth // Q. J. Econ., 1975. – P.569-590.
2.Dorfman R. Optimal Advertising and Optimal Quality / R. Dorfman, P. Steiner // American Economic Review: 1954. - vol. 44. – P. 826-836.
3.Friedman J.W. Advertising and Oligopolistic Equilibriun / J.W. Friedman // Bell. J., 1983. – P. 464-473.
4.Friedman M. Five Lectures on Economic Problems. / M. Friedman,            G. Stigler // London, 1949. – P. 24-46.
5.Hotelling H. Stability in competition // Economic J. - 1929. - № 39.-Р. 41–57.
6.Lancaster K.J. A New Approach to Demand Theory. – J. Pol. Econ., 1966. – P.74.
7.Salop S. Monopolistic Competition with Outside Goods. - Bell Journ. Econ: 1979. - Vol. 10. -  P. 141-156.
8.Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции. – М.: Прогресс, 1986. – 473 с.
9.ЧемберлинЭ. Теория монополистической конкуренции. Реориентация теории стоимости.- М.: Экономика, 1996.- 405 с.
Категория: Экономические науки | Добавил: Иван155 (25.04.2013)
Просмотров: 421 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]