Деньги, финансы и кредит - Экономические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции

Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Экономические науки

Деньги, финансы и кредит

Побудова системи фінансових важелів: концептуальні підходи Автор: Мамонтова Ірина Вікторівна, аспірант, Одеський національний економічний університет Визначення засад побудови системи фінансових важелів набуває все більшої актуальності у використанні фінансових важелів як інструментів цілеспрямованого впливу на шляху досягнення певної мети економічного характеру. Так, окрім дослідження сутності і змісту категорій «фінансові важелі» чи «системи фінансових важелів» наукове забезпечення побудови моделі системи фінансових важелів передбачає визначення принципів, на яких буде будуватися означена система та основних критеріїв оцінки цієї системи. Розглянувши існуючи наукові напрацювання, які можна було б віднести до питання побудови принципів системи фінансових важелів, можна сказати, що вони починаються ще з часів Адама Сміта, який визначив принципи оподаткування такі, як: справедливість, визначеність, зручність та раціональність [1]. Його принципи були доповнені сучасним німецьким економістом А.Вагнером [2, с.124-128]. На нашу думку, визначення принципів побудови системи фінансових важелів повинно відбуватися виходячи по – перше з самої сутності фінансових важелів та по - друге повинно ураховувати пріоритети напрямків як бюджетної так і податкової політики. Застосування системи фінансових важелів покликано тим чи іншим чином вплинути на суспільне виробництво, добробут населення, але прояв її дії може різниться у часі. При цьому, відшкодування витрат які несе держава за цей час очікування видимих результатів від застосування системи фінансових важелів, має бути спрогнозованим. Виходячи з вищеозначеного можна виділити наступні принципи побудови системи фінансових важелів: економічної ефективності, соціальної ефективності, бюджетної ефективністі, самостійністі, обґрунтованісті, принцип цільового використання , стабільністі . Оцінка результативності дії фінансових важелів має стратегічне значення щодо визначення ефективності застосованого механізму їх використання в забезпеченні розвитку економіки. В Україні на сьогоднішній день оцінювання ефективного використання фінансових важелів не є системним, що в свою чергу неодмінно впливає на відповідні показники ефективності. Різноманітність підходів до вирішення даної проблеми вимагає їх дослідження та систематизації. Під ефективністю функціонування у класичному політ економічному понятті розуміється здатність суб’єкта господарювання приносити ефект, який визначається як відношення результату до витрат, що забезпечили цей результат [3]. Цієї точку зору дотримуються багато вчених Райзберг Б.А. [4], Румянцевої A.M. [], Буланов B.C. [], Аганбегян А.Г. [], Гальперін В.М. проте в їх роботах існує ряд відмінностей, що саме включати в такі поняття, як «результати» і «витрати». Розробка методики оцінювання результативності фінансових важелів потребує визначення того, що є витратами на впровадження важелю. Так, наприклад, витратами на впровадження податкових важелів можуть певні бюджетні втрати при застосування знижених ставок або бази оподаткування, чи впровадженні альтернативних режимів оподаткування. Так, такого роду витрати можуть бути відшкодовані за певний період часу. Так, оцінювання ефективності використання фінансових важелів повинно здійснюватись з урахуванням мети їх використання, періоду отримання очікуваних результатів та територіальної ознаки його застосування. Так можна класифікувати ефективність використання фінансових важелів за наступними ознаками: 1) відповідно до сфери прояву ефективності можна підрозділити на економічну, соціальну та бюджетну: 2) відповідно до періоду отримання очікуваних результатів ефективність використання фінансових важелів можна поділити на ефективність у короткостроковому періоді, середньостроковому та у довгостроковому періодах; 3) відповідно до рівня призначення ефективність використання фінансових важелів пропонуємо розрізняти на ефективність загальнодержавного рівня; регіонального, галузевого та рівня окремих спеціально обраних територій чи підприємств. Література: 1.Сміт А. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй / Пер. з англ. – Книга 5. Про прибутки правителя або держави. – К.: Port-Royal, 2001. – С. 425–586. 2.Галаева Е.В, Корсакова А.А. Макроэкономика. - М.: ММИЭИФП, 2003, — 267 с. 3.Економічна енциклопедія: У 3–х томах. Т. 2. / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін.. – К.: Видав. центр «Академія», 2001. – 848 с. 4.Райзберг, Б. А. Управление экономикой : учебник / Б. А. Райзберг, Р. А. Фатхутдинов. - М.: Интел-Синтез, 1999. - 784 с.
1 2 3 4 5 Категория: Экономические науки \| Добавил: Administrator (14.12.2012)
Просмотров: 6 \| Рейтинг: 5.0/1

Всего комментариев: 1

1 Ahmed (14.12.2012 09:32)

Каждая страна имеет свой бюджет, который должен наполнять казну, понятно даже школьнику. У нас есть такой механизм, но в действительности он еще не доработан до надлежащего состояния. То есть он не систематизирован, поэтому работа его не настолько эффективна как хотелось. От этого страдает все остальные, поэтому пока механизм не отрегулируют, будет тяжело в нашей стране.