Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 28.07.2017
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Экономические науки

Бухгалтерский учет, анализ и аудит (по видам экономической деятельности)

Роль аудиту шахрайства в структурі внутрішнього аудиту підприємства

Автор: Сафонов Тимофій Ігорович, аспірант, Київський національний університет імені Тараса Шевченко

 

Корпоративне шахрайство є однією з найважливіших проблем, що мають негативний вплив на ефективність діяльності підприємств, що зумовлює виключну необхідність посилення уваги власників та топ-менеджменту до заходів з протидії цьому явищу.

Корпоративне шахрайство – це привласнення активів компанії (в тому числі її прибутку), що здійснюється обманним шляхом і характеризується умисним впливом на фінансово-господарську діяльність компанії системи по її реєстрації та аналізу з метою скоєння та (або) приховування шахрайських дій. Також до шахрайства можна віднести використання управлінським складом та персоналом компанії свого службового становища з метою особистого збагачення, що здійснюється за винагороду, але без фактичного присвоєння активів у компанії.

Міжнародний стандарт аудиту 240 «Відповідальність аудитора відносно шахрайства при аудиті фінансової звітності» дає таке визначення шахрайства, як упереджена дія одного або більшої кількості осіб з числа управлінського персоналу, тих, хто наділений найвищими повноваженнями, співробітників або третіх осіб, що пов’язана із застосуванням обману для отримання неправомірних або незаконних переваг, [1, с. 172].

Корпоративне шахрайство має наступні ознаки:

  • Викрадання активів компанії, тобто потерпілими з економічної точки зору є компанія та її власники, а не звичайні громадяни (населення), і (або) персонал компанії отримує незаконну винагороду за дії супротив інтересів компанії шляхом використання службового становища;
  • До процесу скоєння та приховування шахрайських дій, як правило, входить внесення продуманих викривлень до облікової інформації, система обліку, а також нормативні та інші документи компанії відображають ці дії та викривлення;
  • Способи шахрайства достатньо легко піддаються певній типізації за господарськими операціями і рівнем відповідальності, до якого мають доступ злочинці.

Методи документального і фактичного контролю, що були розроблені десятки років тому не можуть протидіяти корпоративному шахрайству так само ефективно, як і в умовах командно-адміністративної економіки. Безумовно, широкий досвід радянської школи фінансового контролю складає основу тих напрямків, в яких він ще не втратив актуальності, проте висока латентність корпоративного шахрайства на сьогоднішній день змушує компанії нарощувати знання і навички щодо боротьби із різними способами скоєння та приховування зловживань, закономірностях їх відображення у обліку та звітності та щодо систем та методик протидії корпоративному шахрайству.

Система протидії корпоративному шахрайству включає наступні етапи: попередження шахрайства, виявлення шахрайства, розслідування шахрайства.

Основною метою попередження є недопущення фактів шахрайства шляхом імплементації превентивних мір, реалізації контрольних процедур і правильного розподілу повноважень. В основі даного процесу лежить організація ефективної системи внутрішнього контролю і започаткування програм по протидії шахрайству. Процес виявлення шахрайства включає заходи, що спрямовані на пошук фактів, що свідчать про скоєння корпоративного шахрайства. Виявлення шахрайства зазвичай починається з визначення його показників – своєрідних «червоних прапорців», що можуть асоціюватися із конкретним способом скоєння шахрайства при визначених умовах фінансово-господарської діяльності. Знання про закономірності корпоративного шахрайства, зокрема способах його скоєння, приховування, відображення в обліку і звітності за типовими схемами викрадень, дозволяють ефективно виявляти і розслідувати шахрайство. Розслідування проводиться тоді, коли вже виявлені достатні докази, що вказують на ознаки шахрайства. Метою розслідування є збір в необхідному процесуальному форматі, що згодом може використовуватись у судочинстві, наступних фактичних даних: винні особи, мотиви скоєння шахрайства та механізм здійснення шахрайства і розмір втрат, [2, c.34].

Окрім внутрішнього аудитора, суб’єктами протидії корпоративному шахрайству також можуть бути співробітники служби безпеки, зовнішній консалтинг від спеціалістів по боротьбі з корпоративним шахрайством та співробітники правоохоронних органів, проте, наскільки показує практика, найбільш ефективним є віднесення цих функцій до внутрішнього аудитора або відділу внутрішнього аудиту, оскільки ці спеціалісти найбільш детально ознайомлені зі специфікою роботи підприємства і знають усі нюанси його діяльності.

Отже, аудит шахрайства відіграє виключно важливу роль у структурі внутрішнього аудиту підприємства і заслуговує на серйозну увагу з боку власників та управлінців з огляду на підвищення ефективності суб’єкта господарювання.

 

Література:

1. Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг (видання 2012 року), електронне видання: http://www.apu.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&layout=edit&id=702

2. Головач В. Виявлення аудитором шахрайства та інших викривлень фінансової звітності методами економіко-правового аналізу  //Бухгалтерський облік і аудит. – 2012. - № 5 – с. 28-39

Категория: Экономические науки | Добавил: Administrator (21.05.2014)
Просмотров: 622 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]